Переступаю з тобою поріг Шовкової біржі — і ми мимоволі стишуємо голос. Цей громадський готичний палац, де колись торгували шовком, від 1996 року входить до списку Світової спадщини ЮНЕСКО, і, щойно увійшовши, ти розумієш чому.

У Залі контрактів ми разом підводимо погляд: колони спіраллю злітають угору, наче кам’яні пальми, а світло струменіє, мов у лісі. Потім виходимо у дворик апельсинових дерев, де повітря пахне цвітом апельсина, а тиша абсолютна.

Це місце, де дихаєш повільно. Дозволь показати його тобі неспішно.

Історія та архітектура

Перш ніж іти далі, розповім, як народилася ця будівля. Шовкова біржа від самого початку призначалася для торгівлі шовком, і її також називають Купецькою біржею. Вона стоїть на площі Ринку, навпроти церкви Санто-Хуанес і Центрального ринку — так близько до останнього, що ми побачимо їх обидва за одну прогулянку.

Будівництво офіційно почалося 5 лютого 1483 року; архітектором був Пере Компте, а до 1486 року йому допомагав Жоан Ібора. Зал контрактів, головний корпус, добудували між 1483 і 1498 роками — це п’ятнадцять років. Пізніше додали Морське консульство. ЮНЕСКО описує ансамбль як зведений між 1482 і 1533 роками — шедевр полум’яної готики, що показує могутність і багатство великого торговельного середземноморського міста XV–XVI століть.

Тому 1996 року ЮНЕСКО внесла його до списку як «цілком виняткове втілення світської споруди в пізньоготичному стилі». А задовго до того, 1931 року, він уже був національною пам’яткою. Ансамбль складається з чотирьох частин: Зали контрактів, вежі, Подвір’я апельсинових дерев і Морського консульства, і я покажу їх тобі одну за одною.

На що дивитися

Зала контрактів. У ній три поздовжні нефи загальною шириною 21,4 метра і п’ять поперечних, завглибшки 35,6 метра. Хрестові склепіння здіймаються на 17,4 метра й спираються на вісім гвинтових колон заввишки 11 метрів. Зверни увагу, як ребра виростають із кожної колони й утворюють майже сферичні склепіння, по дев’ять замкових каменів на проліт. Залу читали як храм торгівлі: колони — стовбури пальм, а склепіння — небо, яке було розписане синім кольором із золотими зірками. Під склепіннями тягнувся фриз із латинськими написами золотом на темному тлі, що нагадував купцям, що не можна займатися лихварством. Тут же працювала Таула де Канвіс — міський банк.

Фасади. Придивися до вікон із полум’яним декором, монументальних дверей із кілеподібними арками та маленьких скульптур. Тут двадцять вісім горгулій, майже всі — із сатиричними чи еротичними сценами, а серед постатей трапляються демони та казкові тварини. Я показуватиму їх тобі по одній, не поспішаючи, бо багато чого видно лише зблизька.

Вежа. Вона квадратна й приблизно на третину вища за решту будівлі. Зубці, які ти бачиш сьогодні, додав реставратор Хосеп Айша між 1885 і 1902 роками. На першому поверсі була каплиця, збудована між 1484 і 1486 роками, зі зоряним склепінням; верхні поверхи правили за в’язницю — там була камера для злодіїв що грабували шовк, нечесних купців, та боржників.

Подвір’я апельсинових дерев. Це сад, у який виходять із Зали контрактів: апельсинові дерева, кипариси й центральний фонтан у формі восьмикутної зірки. Тут дихається найкраще.

Морське консульство. Це установа, створена 1238 року, де консули розглядали морські й торгові справи; офіційний туристичний сайт називає його місцем першого морського торговельного суду в Іспанії. Його фасад поєднує готичні та ренесансні елементи, з медальйонами імператорів, королів і знаменитих людей. На другому поверсі — Золота палата, з розписаною дерев’яною стелею, створеною між 1418 і 1445 роками й врятованою зі старої міської ратуші, коли її зруйнували в XIX столітті.