Куточки, гастрономія та культура міста від того, хто ходить ним щодня
Разом піднімаємося 207 сходинками цієї восьмигранної готичної вежі — і все старе місто розкривається під нами на всі 360°.
Заходимо туди, де обіймаються готика, романіка й бароко і де зберігається Свята Чаша, шанована як Святий Грааль.
Під склепінням Зали контрактів колони в’ються, наче кам’яні пальми, у цьому готичному храмі торгівлі шовком .
Заходимо в цей модерністський палац із заліза, скла й кераміки 1928 року, увінчаний папугою, серед сотень барвистих ароматних прилавків.
Зупиняємося перед оперним театром Валенсії — білою скульптурою Калатрави 2005 року, що панує над Містом мистецтв.
Зазираємо у величезне око Валенсії: IMAX-кінотеатр і планетарій 1998 року, віддзеркалений у власному ставку, наче зіниця, відкрита небу.
Заходимо у скляний скелет у формі кита, чиє гасло запрошує нас торкатися, відчувати й думати без докірливих поглядів.
Переходимо білий міст Калатрави, чия похила щогла — найвища точка міста, над старим руслом Турії.
Зустрічаю тебе в колишньому порту Кубка Америки, нині марині тобто портом яхт і регатників, під нависним козирком будівлі Veles e Vents.
Тут, де сходять на берег круїзи в одному з найжвавіших портів Середземномор’я, я зустрічаю тебе за крок від Марини та Мальварроси.
Дзвін нагадує, що призначення людини — творити добро... Виражає радість, смуток і урочистість людини.
Фестиваль світла, квітів, звуку та аромату апельсинових дерев...
Місто з найбагатшою історією та легендою про Закоханих...