Веду тебе до моєї улюбленої комори Валенсії. Центральний ринок відкрився 1928 року — це модерністський палац із заліза, скла та кахлів, що сяє в ранковому світлі. Перш ніж зайти, прошу тебе поглянути вгору: над одним із куполів обертається флюгер-папуга, що вартує місто.

Усередині на нас чекає вир життя: сотні прилавків із блискучими фруктами, свіжою рибою, підвішеними хамонами, спеціями, квітами. Я знайомлю тебе з продавцями, ми куштуємо, вдихаємо аромати й вчимося купувати, як справжні валенсійці.

Приходь голодним і допитливим; історії — за мною.

Історія та архітектура

Місце, де ми стоїмо, було ринком задовго до самої будівлі: з першого розширення міста тут влаштовували тимчасові ринки. 1839 року відкрився ринок просто неба, Новий ринок, — зародок нинішнього. Наприкінці XIX століття він явно став затісним, і міська рада оголосила два конкурси на будівництво нового.

1910 року відбувся ще один конкурс. Із шести поданих проєктів переміг проєкт архітекторів Алехандро Солера Марча й Франсіско Гуардії Віаля, які навчалися в Барселонській школі архітектури й працювали з Льюїсом Доменеком-і-Монтанером, архітектором із власним стилем у межах модернізму. 24 жовтня 1910 року король Альфонс XIII кілька разів ударив срібним кайлом по стіні будинку номер 24 на площі Ринку. Щоб звільнити ділянку, довелося знести понад сорок будинків.

На прохання міської ради архітектори змінили проєкт, і ринок збудували за проєктом, датованим листопадом 1914 року. Добудували його 1928 року архітектори Енріке В’єдма й Анхель Романі, а нинішню будівлю відкрили 23 січня 1928 року.

Вона займає понад 8000 квадратних метрів і має потужний металевий каркас на стрункіх чавунних колонах. Унизу — великий підвал для постачання, з круглими цегляними стовпами та пологими склепіннями. Усередині планування раціоналістичне: прилавки вишикувані вздовж прямих вулиць, які перетинають два широкі проспекти, і ринок задумали на 959 прилавків.

На що дивитися

Куполи. Вони зроблені із заліза, скла та кераміки, а центральний здіймається на 30 метрів. Їх вінчають два флюгери: папуга, на якого я тобі вже показувала, і риба. Зсередини світло, що падає з купола та вітражів, — частина враження; сам ринок називає його «Собором почуттів».

Головний фасад. Він дивиться просто на Шовкову біржу: угорі — великі прорізи з жалюзі та вітражами, обрамлені керамічною облицівкою з металевим блиском. По краях здіймаються дві будівлі з червоної цегли з центральноєвропейським відлунням, де помітний вплив Доменека-і-Монтанера; ліва називається Ла-Льотжета. Підіймаються широкими сходами, а вхід позначають міцні кам’яні колони, що обрамляють три напівкруглі арки. Два павільйони з боків головного входу повністю з облицювальної цегли з каменем і декоративною керамікою, а прибудований корпус міської управи (Tenencia de Alcaldía) увінчано вежками з невеликими напівсферичними куполами.

Площа. Ринок ділить площу з Шовковою біржею та церквою Санто-Хуанес, і його архітектура не порушує естетику ансамблю. Коли вийдемо, затримайся на хвильку посередині й подивися на всі три будівлі водночас — так найкраще розумієш, як вони уживаються поруч.

Оздоби. За словами самого ринку, це найхарактерніша будівля Валенсії початку XX століття, яка йшла до технологічного й торговельного прогресу та пишалася своєю уертою. Ця ставка на прогрес і сільськогосподарське виробництво видна в модерністському каркасі та в алегоричних оздобах усередині; я показуватиму тобі деталі, поки ми йтимемо проходами.

Ринок називає себе найбільшим діючим ринком Європи. Про години роботи та послуги дивися офіційний сайт Мерката-Сентраль.