Коли ми огинаємо останній вигин старого русла Турії, він виростає перед нами: Палац мистецтв імені королеви Софії — оперний театр Валенсії. Його спроєктував Сантьяго Калатрава, відкрили 2005 року, і це скульптурна перлина, що вінчає все Місто мистецтв і наук.
Ми поволі підходимо й разом обходимо його довкола. Його білий корпус наче ось-ось злетить або відчалить; залежно від того, де ти стоїш, він змінює форму, і я обожнюю бачити твоє обличчя, коли ти вловлюєш його під точним кутом.
Тут звучить музика міста. Приходь подивитися на нього зі мною з усіх боків.
Історія та архітектура
Палау-де-лес-Артс з’явився вже після інших будівель Міста мистецтв і наук: до нього відкрилися Емісферік 1998 року та Музей наук разом із Умбракле 2000-го; Палац, відкритий 2005 року, завершує мистецьку частину ставки Женералітату на культуру, науку, технології та природу.
Його спроєктував Сантьяго Калатрава, валенсійський архітектор та інженер, що народився 1951 року. Площа будівлі перевищує 40 000 квадратних метрів, висота — 75 метрів, у ній чотири сценічні зали. Загальна форма лінзоподібна, вона розгортається під величезною металевою надбудовою-«пером», яка спирається на дві точки й залишає всю східну частину консольною. «Перо» має в довжину 230 метрів і понад 70 у висоту. З обох боків будівлю обіймають дві «шкаралупи» з катаної сталі, приблизно по 3000 тонн кожна, зовні облицьовані керамікою — трекадісом. Максимальні розміри комплексу — 163 метри завдовжки і 87 завширшки. Головний матеріал — білий бетон великих опор, а трекадіс — другий за вжитком.
У цього трекадісу була своя історія: 26 грудня 2013 року частина облицювання обвалилася, а згодом довелося зняти все покриття через порушення зчеплення. Роботи з його відновлення розпочалися наприкінці жовтня 2014 року, а в листопаді 2015-го будівля знову засяяла своїм покрівельним покриттям.
На що дивитися
Контраст. Сталевий лист шкаралуп непрозорий, а великі засклені простори прозорі, і це поєднання — головне в образі будівлі; поки обходиш будівлю, відчуття змінюються. До того ж у будівлі є консольні майданчики на різній висоті, зі стежками й зеленню, на які підіймаються панорамними ліфтами та сходами, розташованими всередині металевих оболонок.
Довкілля. Палау оточують понад 60 000 квадратних метрів саду й 11 000 водних дзеркал зі стежками навколо, тож довкола будівлі можна спокійно прогулятися. Металева конструкція у формі пера починається від залізобетонного пілона на підхідній пішохідній естакаді; варто неквапом обійти її й підняти голову.
Світло. За словами Visit València, будівля схожа на космічний корабель чи футуристичний шолом — залежно від того, звідки дивитися, а відбиття сонця на трекадісі покрівлі фарбує її в різні тони впродовж дня. За такого світла не буває двох однакових фотографій, тому постарайся побачити будівлю в різний час доби.
Головна зала. Вона вміщує 1412 глядачів: просторий партер і чотири яруси лож підковою. У кожному кріслі стоїть текстовий екран для синхронного перекладу, а сцена більша за 1500 квадратних метрів, з рухомими платформами та змінними сценами.
Театр під річкою. Театр Мартін-і-Солер міститься під ложем колишнього річища Турії, вміщує 400 осіб і носить ім’я валенсійського композитора Мартіна-і-Солера. Тут ставлять барокову оперу та камерну музику.
Окрім вистав, будівлю можна оглянути зсередини з аудіогідом. Про програму, відвідини та квитки дивися офіційний сайт Les Arts.